Після пандемії COVID-19 та нещодавнього сплеску захворюваності на мавпячу віспу, науковці та медики, які досліджують інфекційні хвороби, дедалі частіше наголошують: багаті країни більше не можуть дозволити собі ігнорувати навіть незначні спалахи хвороб в інших регіонах світу.
Протягом десятиліть захворювання, які переважно вражали малозабезпечені країни, залишалися «недостатньо поміченими» — із мізерним фінансуванням, обмеженими ресурсами та браком уваги. Так, наприклад, спалахи мавпячої віспи фіксувалися у Західній Африці ще з 2017 року, але лише нещодавно вони привернули увагу світової спільноти.
На думку науковців, спалахи нових інфекцій можуть стати постійним явищем у сучасному світі.
«Можна з упевненістю сказати, що ми живемо в епосі нових пандемій», — зазначає доктор Джей Варма, професор кафедри громадського здоров’я в медичному коледжі Вейлл Корнелла.
Доктор Амеш Адаля з Центру безпеки охорони здоров’я при Університеті Джонса Гопкінса додає, що людство завжди мало справу з інфекційними захворюваннями. Хоча антибіотики, вакцини та базові гігієнічні стандарти суттєво покращили ситуацію, поширення вірусів прискорилося разом із розвитком авіації та глобальних подорожей.
«Інфекція в одному регіоні може за лічені години опинитися в іншому завдяки швидкості сучасної авіації», — пояснює він.
Багато людей схильні недооцінювати загрози, які виникають за межами їхньої країни. Але це — ілюзія безпеки.
«Якщо хвороба вражає інший континент і не стосується особисто вас, легко подумати, що так воно і залишиться», — каже доктор Стівен Кісслер з Гарвардського департаменту імунології та інфекційних захворювань.
Під час пандемії COVID-19, як і у випадку зі спалахом вірусу Зіка в США, уряди намагалися обмежити подорожі. Проте такі заходи рідко ефективно стримують поширення хвороби.
«Одна з основних істин у сфері громадського здоров’я: віруси не визнають кордонів, не мають паспортів і не просять віз», — нагадує Варма.
Втім, не всі країни й не всі віруси отримують однакову увагу. Наприклад, нещодавно в Китаї науковці виявили кілька випадків нового вірусу Langya (LayV). Хоча наразі немає доказів його активного поширення між людьми, фахівці підкреслюють: нові вірусні загрози — це не рідкість.
«Система глобальної відповіді досі дисбалансована на користь найбагатших країн — передусім США та європейських держав», — вважає Варма.
Під час боротьби з COVID-19 уряди спершу намагалися забезпечити вакциною власне населення. І хоча ініціатива COVAX мала на меті справедливий розподіл вакцин, вона так і не досягла заявлених масштабів.
«Коли у світу з’являється безцінний ресурс — як от ефективні вакцини проти COVID — їх миттєво забирають найбагатші країни, залишаючи решту населення без доступу», — підкреслює Варма.
Фармацевтичні компанії мають вирішальне значення для забезпечення ліками, але економічні стимули обмежені, особливо коли йдеться про «незручні» або малопоширені хвороби.
«Для фармкомпаній вигідніше розробляти препарати проти хвороб, як-от гіпертонія чи серцево-судинні захворювання. Рідкісні інфекції — це мізерний ринок», — пояснює Адаля.
Експерти погоджуються: міжнародна співпраця у сфері охорони здоров’я покращується, але брак фінансування все ще заважає вчасно реагувати на спалахи.
«Кожен новий спалах — це можливість вчасно втрутитися і запобігти масштабному розповсюдженню», — наголошує Кісслер.