Є побрехеньки, які потрібно спростовувати стрімголов, щоб не встигли розповзтися і накоїти біди. А є такі, за якими потрібно поспостерігати: як за поширенням фейку, так і за розвитком самої ситуації.

Саме така історія з німецьким дослідженням “живучості” вірусу на поверхнях. Перші згадки з російського сегмента ФБ (яка несподіванка!) почали надходити ще на початку квітня. Потім була стаття у МК, де вже як факт подавалася теза, що навіть у будинках з хворими на COVID-19, на ручках дверей вірусу не знайдено. Тому, за логікою автора дослідження, потрібно відкривати супермаркети та перукарні, адже заразитися там майже неможливо.

Коли тільки-но почали говорити про це “дослідження”, жодного наукового підтвердження не було. Тому тоді лише перевірили фактаж: казав/не казав.

Але зараз з’явилися нові дані, а головне фейк з російського ФБ таки перекочував у численні запити від наших читачів. Тому ми вирішили опублікувати перевірку.

В дослідженні хворих в Гангельті (Німеччина) були озвучені сенсаційні результати: високий відсоток набутого імунітету у перевірених (15%) та в рази нижчий рівень летальності (0,37%), ніж офіційний (1,98%). Ці результати викликали критику дій влади Німеччини, а разом з тим – скептичну реакцію вчених світу. 

Єдине видання, яке написало тезу про виживання вірусу на дверних ручках – це видання RTL today.

RTL today стверджує, що 8 квітня під час прес-конференції професор Штреєк заявив: “щоб насправді “дістати” вірус, потрібно, щоб хтось хворий кашляв ним у руку, негайно торкався ручки дверей, а потім прямо після цього інша людина вхопилася за ручку і торкнулася свого обличчя”.

Але на прес-конференції професор такого не говорив! Геть як ситуація з ВООЗ та ібупрофеном. Коли сотні медіа написали, що ніби-то ВООЗ заявив про шкідливість ібупрофену, це все рознесли з таким розмахом медіа, що ВООЗ дало офіційне спростування. Ібупрофен можна приймати при коронавірусі, жодних підтверджень негативної дії наразі немає.

Але повернемося до професора Штреєка. Раніше, 31 березня, під час етеру на каналі ZDF, він озвучив подібну тезу, але з одним “невеличким” виключенням: Штреєк не сказав “якщо ОДРАЗУ взятися за ручку”. На питання ведучого, як швидко треба взятися за дверну ручку, щоб заразитися, професор дослівно відповів: “Подібне дослідження серйозно ще не проводилося”.

Пізніше, на етері 09 квітня, він також всіляко уникав відповіді на питання про шляхи поширення, пославшись, що цим питанням займаються інші колеги та ще не все підраховано.

Отже, підтвердження слів гера Штреєка, озвучених RTL today немає.

Але нам треба першоджерела. Звернімося до результатів дослідження.

9 квітня вийшли “Попередні результати та висновки кластеру «COVID-19» Дослідження (муніципалітет Гангельт)”. Але цей файл раптово зник з сайту. Щоправда, кеш файла зберігся. 

І там немає жодного слова про строк “виживання” вірусу на поверхнях, та й взагалі жодного слова про те, що такі дослідження проводилися і результати, приміром, будуть згодом.

Пізніше вийшла оновлена версія документу. 

Відмінність від першого варіанту лише інший відсоток загальної смертності в Гангельті 0,06%, а не 0,15%. Жодних згадок про дослідження зразків вірусу з ручок, раковин, мобільних телефонів немає.

Не виключено, що під час публікації результатів інших досліджень з Гангельта (про проведення яких згадував Штреєк), будуть наведені переконливі докази швидкого зниження рівня вірулентності вірусу на поверхнях. Так само, як дослідження можуть показати протилежне. Наразі, попри розповіді, що бралися змиви з багатьох поверхонь у будинках хворих на COVID-19, таких даних не оприлюднено. Тому останнім підтвердженим залишається дослідження, де вірус (в лабораторних умовах) на різних поверхнях жив від кількох годин до кількох діб.

Матеріал підготовлено в рамках співпраці з проєктом БезБрехні (BezBrehni)