Нові Сінгапури

Цікаво, чи всі ті, хто поширювали ось цю картинку мем, задумувалися над тим, як і що відбувається в Сінгапурі, чи перевірили вони, що зараз в країні пішов спалах і їхня картинка вже не відповідає дійсності.

Цей текст спершу задумувався як фактчек маніпулятивної картинки-мему «Як у Сінгапура вийшло перемогти коронавірус».

Але статистика говорила сама за себе – коронавірус в Сінгапурі є, померлі є, хоч і стримують вони його неймовірно ефективно.

Попри всі дійсно жорсткі заходи, 21 березня в Сінгапурі зафіксовано 2 перші смерті і станом на 5 квітня там уже 1189 і 6 померлих. Просто гляньте дані.

Але методи і засоби стримування вірусу варто розглянути окремо.

Ми планували розповісти вам про справжню державу в смартфоні, SmartSingapure та Smart Nation як національну ідею, коли в обмін на відкриті дані, якісні державні послуги та високий рівень благополуччя люди жертвують своєю індивідуальною свободою та конфіденційністю.

Люди цілодобово надають всю можливу інформацію про себе через десятки зручних та корисних урядових застосунків.

Допомагають наповнювати загальнодоступну Відкриту карту  та ще повнішу урядову систему спостереження. Добровільно і залюбки.

Ми хотіли розповісти про колосальний рівень довіри до однопартійного парламенту з Прем’єром та Президентом з тієї ж партії та водночас один із найнижчих рівнів корупції в світі як одну з головних передумов такої «вірності» громадян.

Про сотню тисяч камер на острів.

Про трекери на всіх автомобілях, які дозволяють не лише слідкувати, а й зупиняти, за потреби, транспортні засоби.

Про платформу сенсорів розумної дії на/в будинках для вимірювання сейсмічної активності, вологості, температури, викидів, а заразом і руху всередині будинку – «для піклування за літніми людьми».

Про рівень штучного інтелекту системи СмартСіті, яка дозволяє не просто слідкувати, а передбачати і уникати не лише заторів, а навіть скупчення громадян.

І про системи ідентифікації особи на кожному стовпі.

Ще у січні вся ця технологічна міць, жорстокі каральні заходи, слідчі, кіберспеціалісти та медпрацівники були направлені на ідентифікацію, пошук, ізоляцію та лікування хворих та осіб, що мали контакт. Ідентифікація потенційно заражених займала лише кілька годин. Наприклад, завдяки одній поїздці в таксі, тривалістю всього 6 хвилин.

Підозрюваному надходив дзвінок з вимогою залишатися вдома чи в готелі, з чіткою розшифровкою його маршруту і місця, де він міг контактувати з хворим. А на ранок в дверях уже стояли представники МОЗ та поліції з приписом про примусову самоізоляцію. Повну самоізоляцію, без вигулів собак та походів у магазини.

Поліції та спецслужбам вдалося відслідкувати всі контакти кожного з кластерів хворих. Та ізолювати чи госпіталізувати. Детальні відомості про кожний випадок з колом контактів одразу оприлюднювалися на онлайн мапі.

Додайте до цього терморамки в аеропортах, річкових портах та сухопутних переходах. З обов’язковою госпіталізацією всіх підозрілих та ізоляцією пасажирів з Вуханю, а потім і з Китаю взагалі. А 2000 тестів на день, які робив Сінгапур – взагалі недосяжна цифра для більшості країн світу.

Окремо заслуговує уваги бажання громадян допомагати, які слухняно дотримуються вимог щодо ізоляції і ще й повідомляють про хворих/підозрілих.

Але цього замало – техноуряд запускає додатково застосунок TraceTogether, який буде через блютус вимірювати чи ти не наблизився до потенційного хворого, таким чином затискаючи людину в радіусі 10 метрів. Якщо ти здоровий, то тобі повідомлять, що ти в небезпечній близькості з хворим, а якщо хворий чи ізольований – відслідкують пересування з усіх боків. Лише на Андроїд за два дні застосунок встановило понад 500 тисяч людей. В ліцензії звісно ж вказано, що для реєстрації потрібен лише номер телефону, всі дані шифруються і зберігаються на самому телефоні, а в МОЗ ідуть лише логи. Та коли в тебе урядові сервіси, електронні гаманці та фітнес-трекери пов’язані через SmartNation, то про анонімність, звісно ж, не йдеться.

Насправді, уряд готувався до цього з 2003 року, коли від спалаху попереднього вірусу в Сінгапурі померло 33 людини. З того часу система охорони здоров’я розвивалася на випадок спалаху нової загрози: виділені окремі медзаклади, відпрацьовані сценарії епідемій та комунікації з громадянами. Тому цього разу у Сінгапурі діяли холоднокровно і за чітким планом.

І дійсно, до 21 березня вдавалося стримувати поширення коронавірусу, хоча перші випадки в країні були зафіксовані ще у перших числах лютого. Звісно, вони були завезені.

Міністр з національного розвитку Лоуренс Вонг 31 березня на запитання на прес-конференції, чому Сінгапур не був закритий, сказав: “Не існує такого магічного рішення, як, наприклад, двотижневе закриття, і після якого ми звільнимося від вірусу. Цього не станеться”.

“Це не лише один-два місяці, а потенційно до кінця року і далі. Отже, ми повинні знайти заходи, які можуть контролювати, уповільнювати вірус, і робити це таким чином, який є стійким – не лише на два тижні, два місяці, але й на весь кінець року”.

Здавалося б, шах і мат – фактчек завершено – Сінгапур теж хворіє як і всі. Так, жорсткі стримувальні заходи відіграли свою роль, до перемоги над вірусом ще далеко.

Аж тут уряд чергового прем‘єра вирішив і в Україні впровадити одразу «Сінгапур». З примусовою діджиталізацією та самоізоляцією. І ми вирішили порівняти заходи, які впроваджував Сінгапур із українськими – уже готуємо для вас цю інформацію у зручному форматі. Слідкуйте за нашою сторінкою та не забувайте надсилати фейки на перевірку або перевіряти самостійно і тегати нас!

Дякуємо Олекса Шарабура за допомогу у ґрунтовному дослідженні та аналізі. Матеріал підготовлено в рамках співпраці з проєктом

БезБрехні (BezBrehni)